Домовились виїхати о 6 ранку та зустрітись з нашим колегою волонтером котрий також вирішив поїхати на схід та допомогти військовим.
Ми зустрілись на осокорках, обговорили маршрут особисто та поїхали, з ним їхав його товариш Богдан у якого був м14 автомат, що не могло не радувати.
Доїхали Ми майже до ізюму, як нам на блокпості сказали, що далі дорога дуже небезпечна та що на нас там чекає хіба що снаряд.
Ми приймаємо рішення їхати в об'їзд, а це на хвилинку ще 300км, палива не дуже багато.
Дорога була спокійна, дуже багато нашої техніки на дорогах в павлограді почалася сирена.
На під'їзді в село Дружківка, дорога пішла в гору по бетонним блокам , після якої почався ліс , Дмитро та Богдан проїхали вперед Ми за ними, як тільки на нас на великій швидкості виїжджає танк Ми ледве встигли відїхати , далі в кущах стояло 12 приблизно і всі були заведені та у бойовій готовності.
Приїхали Ми вночі приблизно о 23 ночі , нас зустріли військові та провели на базу.
Всі активно почали розвантажувати нашу та Дмитра машину, зробили нам каву. Дмитро та Богдан прийнял рішення поїхати одразу додому та по дорозі завести деякі медикаменти до лікарні.
Ми повечеряли познайомились з жінкою Тамара , вона нам розказала в як їй страшно та що взагалі відбувається.
Потім нам постелили в кузові машини 2 матраси та дали 2 Спальники і Ми з Віталієм заснули.
О 7 ранку Ми прокинулись та пішли снідати, попросили підписати наш прапор обмінялися контактами зробили пару фоток та відео.
Та Ми спокійно поїхали далі на Київ через Харків.